До вашої уваги
завдання на тиждень дистанційного навчання (19.03.17 – 24.03.17)
1) Опрацювати
тему : Українська витинанка.
2) За
допомогою відео-матеріалу створити власну витинанку.
Витина́нки (від українського слова —
«витинати» — «вирізувати») — вид давнього слов'янського, зокрема українського
народного декоративного мистецтва. Включає сюжетні та орнаментальні прикраси
житла — ажурні, силуетні тощо. Виготовляється за допомогою ножиць, ножа, сокирки
тощо знарядь. Матеріалом для витинанок є папір (білий або кольоровий), дерево,
рослинні заготовки. Використовують витинанки для прикрашання приміщення (хати)
— стін, вікон, полиць, коминів, печей. Витинанки застосовують як у побуті, так
і перед релігійними чи світськими святами.
Історія
витинанки
Традиції
витинання на території України віднаходять зокрема у трипільській кераміці.
Українські
народні паперові витинанки, як прикраси сільських хат, з'являються у середині
XIX ст.
Прадідом
сучасної витинанки стали кустодії.
Це були підкладки для печаток. До винайдення паперу кустодії робилися зі шкіри
і висіли біля документів-грамот на міцних шнурках. Виготовляли їх у формі
квадрата, круга, краї якого обов'язково виступали на декілька сантиметрів з-під
печатки, щоб оберігати її від пошкоджень. Паперові кустодії (XVII-XVIII ст.)
теж вирізалися з виступаючим краєм, їх прикрашали ажурними прорізями, а
середина лишалася цілою для відтиску. Для їх витинання папір згортався в
декілька разів так, як і сучасна витинанка. Тому і вважаються кустодії
своєрідними прототипами українських витинанок. Авторами кустодій були писарі
сотенних, полкових та Генеральних канцелярій, а географія їх розповсюдження
була досить широкою: Київ, Вінниця, Львів, Батурин, Кам'янець-Подільський. Коли
ж папір став значно дешевшим, то кустодії почали виготовляти з нього.
З
цього часу витинанка входить у більш частий вжиток і простих селян. Нею
прикрашали хати знадвору, вінка, сволоки, печі, а особливо ванкір-перехід з
"курної" хати до "мальованої". Витинанку часто
використовували поряд з розписом, а іноді і замінювали нею останній, адже це
було зручно, коли треба було білити хату. На жаль, саме через цю причину ми
рідко можемо бачити в музеях стару автентичну витинанку, адже її життя було надзвичано
коротке-рік чи два.
Витинанки
кожного регіону різнились орнаментами та зображеннями, так витинанки західних
областей розмиті та дрібно орнаментовані, як і писанки та рушники цих земель.
Найбільш поширеними витинанки були на Поділлі, Подніпров'ї та Прикарпатті. На
Подніпров'ї вони часто доповнювали хатні розписи.
Для Поділля властиві два типи розташування витинанок на стінах —
шпалерний і килимовий. На Прикарпатті їх наліплювали поздовжніми стрічками
попід стелею, по сволоку, навколо вікон. Витинанки побутували у поєднанні зі
шкіряними прикрасами, настінними розписами, вишивками, збагачуючи свої форми й
орнаментальні мотиви. Подільські витинанки продовжують величність і
монументальність народних килимів, гончарних розписів,
вишивок краю.
Витинанки Дніпропетровщини перегукуються з петриківським розписом,
особливо сюжетами і більш схожі на картини-аплікації.
Витинанки, як і мальовки, мали стійку композиційну структуру.
Основним мотивом петриківської витинанки є «дерево життя». До різновидів мотиву
«дерева» відносяться декілька квіткових композицій: гілка («галузка»),
«суцвіття» («китиця»), «букет»,
«вазон», «квітка». Рідше зустрічаються жанрові композиції, до яких входять
стилізовані зображення людей і тварин. Вирізані з кольорового паперу витинанки
наклеювали на стіну, дотримуючись традиційних правил розміщення в інтер’єрі:
“широка домінуюча лиштва вздовж сволока стелі та вузенькі бігунці по слижах і
карнизах комина печі. Кульмінація інтер’єру – розписана піч із символічним
деревом життя”.
За технологічними та художніми
особливостями витинанки поділяються на:
·
ажурні — виготовляються з одного аркуша
паперу, зображення міститься у прорізах;
·
силуетні — зображення виступає силуетом;
·
одинарні — виготовляються з одного аркуша
паперу;
·
складні — аплікаційні з кількох аркушів
паперу, тому майже завжди багатоколірні.
За технікою виготовлення і
способом подачі зображення складні витинанки поділяються на складені (великомаштабні твори,
зображення яких утворені з окремих елементів, складених поряд один з одним,
гармонійно поєднаних між собою в єдине ціле) і накладні (накладні одна на одну «гіркою»).
За формою витинанки можуть бути різноманітними й нагадувати кола,
ромби, квадрати, овали, смужки, і навіть утворювати складні сюжетні композиції.
Витинанки
бувають таких груп:
·
фігурки — силуетні витинанки, витяті за
контуром;
·
розетки — ажурні витинанки, що
складаються з розеток, зірок, ромбів, квадратів (усі одинарні) та накладних
«сонечок»;
·
дерева — сюжетно-декоративні витинанки,
будуються відносно вертикальної осі: дерево, дерево з пташками, гілка, букет,
вазон і под.;
·
стрічки — з однобічною або двобічною
композицією орнаменту;
·
шпалери — витинанки, які складаються з
таких типів композиційної структури: центральна, рядова, сітчаста, вільне
заповнення;
·
фіранки — рід паперових прикрас, як
ускладнений варіант одинарних стрічкових витинанок;
·
ігранки — витинанки з яскраво вираженим
декоративним і тематичним характером; виставочні витинанки — це тематичні
твори, пристосовані для експонування на виставках та оздоблення поліграфічної
продукції.
Але
на скільки б не були різними витинанки в різних куточках нашої країни, все ж
вони вражають притаманним українському народному мистецтву колоритом,
традиційністю у виконанні та використанні самих оздоблень.
Оцінка за виконану роботу - 5 балів
